Посвідчення договорів

На підставі статті 209 Цивільного Кодексу України  Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

До таких договорів відносяться: договір відчуження нерухомого майна, договір довічного утримання (догляду), договір застави (іпотеки) нерухомого майна, договір застави транспортних засобів, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на 3 роки і більше, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи, договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує 50-кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, шлюбний договір, тощо.

Нотаріальне посвідчення правочинів можуть вчиняти лише особи, які є нотаріусами, а також певними посадовими особами, визначеними нотаріальним законодавством.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Крім випадків обов’язкового посвідчення правочинів у силу безпосередніх вимог закону, у принципі будь-який інший правочин може бути посвідчений на вимогу фізичної або юридичної особи.

Окремі види договорів:

1. Договіри відчуження нерухомого та рухомого майна:
– Договір купівлі-продажу
– Договір дарування
– Договір міни
– Договір купівлі-продажу транспортного засобу

2. Договіри застави (іпотеки)
    –  Договір іпотеки нерухомого майна
    –  Договір застави рухомого майна

3. Договір оренди транспортного засобу 
4. Шлюбний договір